НОВИНИ
НОВИНИ
Життя на межі: історія порятунку 13-річного хлопчика після вибуху
Життя на межі: історія порятунку 13-річного хлопчика після вибуху
Хлопчик 13-ти років, отримав глибокі опіки верхніх та нижніх кінцівок, тулубу, обличчя та верхніх дихальних шляхів внаслідок дії ушкоджуючого фактору, а саме вибуху робочого електроприбору, обʼєм ураження становив 55 %.
Наша бригада розцінила тяжкість стану дитини як вкрай тяжкий, що навіть становило загрозу для проведення подальшого транспортування.
Під час 12-ти годинної підготовки нашими лікарями сумісно з колегами центру, де дитина перебувала на лікуванні, а також бригадою закордонних колег, що чекали на дитину на етапі подальшої евакуації, після введення всіх необхідних препаратів (обʼємного навантаження рідинами, корекція вазопресорної підтримки, гемотрансфузійна та інфузійна терапія збалансованими розчинами, корекція порушень біохімічного складу крові), проведення необхідних процедур (перевʼязка уражених ділянок, заміна ендотрахеальноі трубки, встановлення додаткових венозних доступів та ліній) стан дитини було стабілізовано, але він все ще залишався тяжким.
Враховуючи тяжкість стану пацієнта, в дорозі що тривала 11 годин надавалася повна медична допомога, яка потребувалася:
– проводилася штучна вентиляція легень, аби забезпечити достатню оксигенацію, протягом всього транспорту. Параметри контролювалися та коригувалися згідно моніторних даних та даних капнографії;
– проводилась вазопресорна підтримка у високих дозах, шляхом постійного інфузійного введення препаратів що впливали на стимуляцію роботи серцево – судинної системи. Наші спеціалісти постійно слідкували за показниками тиску, серцевого ритму та всіх вітальних функцій. На фоні проведеного подальшого лікування вдалося зменшити високі дозування препарату, що означало покращення стану пацієнта;
– враховуючи явища тяжкої анемії, що мала місце, також проводилася життєво потрібна гемотрансфузія препаратами крові.
За тривалий час поїздки пацієнт отримував всі потрібні препарати погодинно – прийом призначеної антибактеріальної/антикоагулянтної терапії та терапії імуноглобулінами, які дякуючи нашим можливостям зберігалися за правилами температурного режиму . Проводилася корекція електролітних порушень (що є частим явищем в опікових пацієнтів).
Також на етапі евакуації проводилася достатня аналгоседативна терапія, адже маючи такий відсоток ураження тканин опіками, це викликало б дискомфорт, наші цілі були направлені на стабільний стан та комфорт дитини під час транспортування.
